Розділ I

                       ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

    Стаття 1. Поняття страхування

    Страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо  захисту

майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання

певних   подій   (страхових   випадків),   визначених    договором

страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів,

що  формуються  шляхом  сплати  фізичними  особами  та  юридичними

особами  страхових  платежів (страхових внесків, страхових премій)

та доходів від розміщення коштів цих фондів.

    Стаття 2. Страховики

    Страховиками, які    мають    право   здійснювати   страхову

діяльність на території України, є:

    фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних,

командитних  товариств або товариств з додатковою відповідальністю

згідно із   Законом   України   “Про   господарські    товариства”

( 1576-12 ),  з  урахуванням  того,  що  учасників  кожної з таких

фінансових  установ  повинно  бути  не  менше  трьох,   та   інших

особливостей,   передбачених  цим  Законом,  а  також  одержали  у

встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової  діяльності

(далі – страховики-резиденти);

    зареєстровані Уповноваженим   органом   відповідно  до  цього

Закону та законодавства України постійні  представництва  у  формі

філій   іноземних   страхових   компаній,  які  також  одержали  у

встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової  діяльності

(далі – філії страховиків-нерезидентів).
{  Частина  перша статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом

N  357-V  (  357-16  ) від 16.11.2006; в редакції Закону N 2774-IV

( 2774-15 ) від 07.07.2005 }

    Страховиками-нерезидентами вважаються фінансові установи,  що

створені та мають ліцензію  на  провадження  страхової  діяльності

відповідно  до  законодавства  тих  іноземних держав,  у яких вони

зареєстровані.
{  Частина  статті  2  в редакції Закону N 2774-IV ( 2774-15 ) від

07.07.2005 }

    Положення цього     Закону,     що     застосовуються      до

страховиків-резидентів,        застосовуються       до       філій

страховиків-нерезидентів  з   особливостями,   встановленими   цим

Законом.
{  Частина  статті  2  в редакції Закону N 2774-IV ( 2774-15 ) від

07.07.2005 }

    Забороняється  здійснювати  страхову  діяльність на території

України  страховиками-нерезидентами,  крім  таких  видів страхової

діяльності:

    виключно із  страхування  ризиків,  пов’язаних  з   морськими

перевезеннями,  комерційною  авіацією,  запуском космічних ракет і

фрахтом (включаючи супутники), у разі, якщо об’єктом страхування є

майнові  інтереси,  пов’язані  з  товарами,  які  транспортуються,

та/або транспортним засобом,  яким  вони  транспортуються,  та/або

будь-яка   відповідальність,   що   виникає   у  зв’язку  з  таким

транспортуванням товарів;

    перестрахування;

    страхове посередництво,  таке  як  брокерські  та   агентські

операції   стосовно:  перестрахування,  виключно  із  страхуванням

ризиків,  пов’язаних  з   морськими   перевезеннями,   комерційною

авіацією,   запуском   космічних   ракет   і   фрахтом  (включаючи

супутники),  у разі, якщо об’єктом страхування є майнові інтереси,

пов’язані  з  товарами,  які транспортуються,  та/або транспортним

засобом,    яким    вони    транспортуються,    та/або    будь-яка

відповідальність,  що  виникає  у зв’язку з таким транспортуванням

товарів;

    допоміжні послуги  із  страхування,  такі  як  консультаційні

послуги, оцінка актуарного ризику та задоволення претензій.
{ Статтю 2 доповнено частиною згідно із Законом N 357-V ( 357-16 )

від  16.11.2006;  із змінами, внесеними згідно із Законом N 1110-V

( 1110-16 ) від 31.05.2007 }

    В окремих   випадках,  встановлених  законодавством  України,

страховиками визнаються державні організації, які створені і діють

відповідно  до  цього  Закону.  У  цьому  разі  використання  слів

“державна”,  “національна” або похідних від них у назві страховика

дозволяється лише за умови,  що єдиним власником такого страховика

є держава.

    Слова “страховик”,     “страхова     компанія”,     “страхова

організація” та похідні від  них  дозволяється  використовувати  у

назві лише тим юридичним особам,  які мають ліцензію на здійснення

страхової діяльності.

    Загальний  розмір  внесків  страховика до статутних капіталів

інших  страховиків  України не може перевищувати 30 відсотків його

власного  статутного  капіталу,  в  тому  числі  розмір  внеску до

статутного  капіталу  окремого  страховика не може перевищувати 10

відсотків.  Ці  вимоги не поширюються на страховика, який здійснює

види  страхування  інші,  ніж страхування життя, у разі здійснення

ним  внесків  до  статутного  капіталу  страховика,  який здійснює

страхування життя.

    При    створенні    страховика-резидента    або    збільшенні

зареєстрованого статутного капіталу статутний капітал повинен бути

сплачений  виключно  в  грошовій  формі.  Дозволяється  формування

статутного  капіталу  страховика цінними паперами, що випускаються

державою,  за  їх  номінальною  вартістю  в  порядку,  визначеному

національною  комісією,  що  здійснює державне регулювання у сфері

ринків  фінансових  послуг  (далі  –  Уповноважений орган), але не

більше 25 відсотків загального розміру статутного капіталу.
{  Частина  статті  2  із  змінами,  внесеними  згідно із Законами

N  5463-VI  (  5463-17 ) від 16.10.2012, N 2774-IV ( 2774-15 ) від

07.07.2005 }

Розділ I

                       ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

    Стаття 1. Поняття страхування

    Страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо  захисту

майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання

певних   подій   (страхових   випадків),   визначених    договором

страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів,

що  формуються  шляхом  сплати  фізичними  особами  та  юридичними

особами  страхових  платежів (страхових внесків, страхових премій)

та доходів від розміщення коштів цих фондів.

    Стаття 2. Страховики

    Страховиками, які    мають    право   здійснювати   страхову

діяльність на території України, є:

    фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних,

командитних  товариств або товариств з додатковою відповідальністю

згідно із   Законом   України   “Про   господарські    товариства”

( 1576-12 ),  з  урахуванням  того,  що  учасників  кожної з таких

фінансових  установ  повинно  бути  не  менше  трьох,   та   інших

особливостей,   передбачених  цим  Законом,  а  також  одержали  у

встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової  діяльності

(далі – страховики-резиденти);

    зареєстровані Уповноваженим   органом   відповідно  до  цього

Закону та законодавства України постійні  представництва  у  формі

філій   іноземних   страхових   компаній,  які  також  одержали  у

встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової  діяльності

(далі – філії страховиків-нерезидентів).
{  Частина  перша статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом

N  357-V  (  357-16  ) від 16.11.2006; в редакції Закону N 2774-IV

( 2774-15 ) від 07.07.2005 }

    Страховиками-нерезидентами вважаються фінансові установи,  що

створені та мають ліцензію  на  провадження  страхової  діяльності

відповідно  до  законодавства  тих  іноземних держав,  у яких вони

зареєстровані.
{  Частина  статті  2  в редакції Закону N 2774-IV ( 2774-15 ) від

07.07.2005 }

    Положення цього     Закону,     що     застосовуються      до

страховиків-резидентів,        застосовуються       до       філій

страховиків-нерезидентів  з   особливостями,   встановленими   цим

Законом.
{  Частина  статті  2  в редакції Закону N 2774-IV ( 2774-15 ) від

07.07.2005 }

    Забороняється  здійснювати  страхову  діяльність на території

України  страховиками-нерезидентами,  крім  таких  видів страхової

діяльності:

    виключно із  страхування  ризиків,  пов’язаних  з   морськими

перевезеннями,  комерційною  авіацією,  запуском космічних ракет і

фрахтом (включаючи супутники), у разі, якщо об’єктом страхування є

майнові  інтереси,  пов’язані  з  товарами,  які  транспортуються,

та/або транспортним засобом,  яким  вони  транспортуються,  та/або

будь-яка   відповідальність,   що   виникає   у  зв’язку  з  таким

транспортуванням товарів;

    перестрахування;

    страхове посередництво,  таке  як  брокерські  та   агентські

операції   стосовно:  перестрахування,  виключно  із  страхуванням

ризиків,  пов’язаних  з   морськими   перевезеннями,   комерційною

авіацією,   запуском   космічних   ракет   і   фрахтом  (включаючи

супутники),  у разі, якщо об’єктом страхування є майнові інтереси,

пов’язані  з  товарами,  які транспортуються,  та/або транспортним

засобом,    яким    вони    транспортуються,    та/або    будь-яка

відповідальність,  що  виникає  у зв’язку з таким транспортуванням

товарів;

    допоміжні послуги  із  страхування,  такі  як  консультаційні

послуги, оцінка актуарного ризику та задоволення претензій.
{ Статтю 2 доповнено частиною згідно із Законом N 357-V ( 357-16 )

від  16.11.2006;  із змінами, внесеними згідно із Законом N 1110-V

( 1110-16 ) від 31.05.2007 }

    В окремих   випадках,  встановлених  законодавством  України,

страховиками визнаються державні організації, які створені і діють

відповідно  до  цього  Закону.  У  цьому  разі  використання  слів

“державна”,  “національна” або похідних від них у назві страховика

дозволяється лише за умови,  що єдиним власником такого страховика

є держава.

    Слова “страховик”,     “страхова     компанія”,     “страхова

організація” та похідні від  них  дозволяється  використовувати  у

назві лише тим юридичним особам,  які мають ліцензію на здійснення

страхової діяльності.

    Загальний  розмір  внесків  страховика до статутних капіталів

інших  страховиків  України не може перевищувати 30 відсотків його

власного  статутного  капіталу,  в  тому  числі  розмір  внеску до

статутного  капіталу  окремого  страховика не може перевищувати 10

відсотків.  Ці  вимоги не поширюються на страховика, який здійснює

види  страхування  інші,  ніж страхування життя, у разі здійснення

ним  внесків  до  статутного  капіталу  страховика,  який здійснює

страхування життя.

    При    створенні    страховика-резидента    або    збільшенні

зареєстрованого статутного капіталу статутний капітал повинен бути

сплачений  виключно  в  грошовій  формі.  Дозволяється  формування

статутного  капіталу  страховика цінними паперами, що випускаються

державою,  за  їх  номінальною  вартістю  в  порядку,  визначеному

національною  комісією,  що  здійснює державне регулювання у сфері

ринків  фінансових  послуг  (далі  –  Уповноважений орган), але не

більше 25 відсотків загального розміру статутного капіталу.
{  Частина  статті  2  із  змінами,  внесеними  згідно із Законами

N  5463-VI  (  5463-17 ) від 16.10.2012, N 2774-IV ( 2774-15 ) від

07.07.2005 }